З історії розвитку громадського транспорту в місті Києві

Пагорбкуватість берегів могутнього Славутича у сиву давнину сприяла заснуванню стольного града Києва. А 112 років тому та ж пагорбкуватість Києва закликала до життя перший у Східній Європі електричний трамвай. 1 червня 1892 року по найкрутішому в місті Олександрівському (нині Володимирському) узвозу було розпочато його регулярний пасажирський рух.

Приємно відзначити, що цей оригінальний витвір інженерної думки належить українцю (полтавцю), військовому інженеру Федору Аполлоновичу Піроцькому. А побудували електричний трамвай у Києві російський інженер і підприємець Аманд Єгорович Струве та український інженер Василь Павлович Первенко. Київський трамвай став родоначальником міського пасажирського транспорту не тільки в Києві, а й в Російській імперії. Після трамвая у травні 1905 року в Києві з’явився фунікулер, у жовтні 1925-го – автобус, у листопаді 1935-го – тролейбус, а в листопаді 1960-го – метрополітен.

Тезисно нагадаємо основні віхи у розвитку цих видів транспорту.

Великі профільні перепади між окремими районами міста викликали появу ще однієї транспортної споруди. Для організації зручного транспортного сполучення між Подолом і Верхнім містом у 1905 році став до ладу Михайлівський механічний підйом – фукнікулер. Трасу фунікулера запропонував інженер А.Абрагамсон, а виготовили проект і побудували його інженери М.Баришников і М.П”ятницький. Освсячення фунікулера і пробний пуск відбулись 7 травня, а з 8-го розпочалась його регулярна експлуатація.

У жовтні 1925 року Київ придбав у Німеччині 10 автобусів. Їх енксплуатацію було доручено Лук”янівському трамвайному парку. Звідси 30 жовтня автобуси виїхали для перевезення пасажирів. Ця автоколона стала зародком міського автопідприємства. Особливого розвитку автобусний транспорт набув у післявоєнний період. На початку 80-х років у місті діяло 8 автопарків.

Повернення Києву у червні 1934 року статусу столиці України викликало в житті міста особливе пожвавлення. Серед іншого, постало питання і впровадження нових видів громадського транспорту, в першу чергу, тролейбуса. Він з”явився в місті 5 листопада 1935 року, перший в Україні (для цього перші п’ять тролейбусів київським трамвайникам довелось виготовити власними силами). Конструктором київських трамваїв і тролейбусів був визначний інженер Михайло Олександрович Ольшанський (згодом він був першим серед електротранспортників України, удостоєний почесного звання “Заслужений працівник транспорту”). З цього часу трамвай і тролейбус ідуть поруч, входять до складу одного підприємства, виконують спільну роботу. Тому діяльність цих видів транспорту розглядається як одне ціле.

Упродовж усієї історії київські електротранспортники виступали і залишаються носіями всього передового в галузі.

У 20-ті роки київські трамвайники виступили ініціаторами організації руху трамваїв за чітким графіком, автоматизації керування трамвайними стрілками і термітного зварюванню рейкових стиків, створили перший всесоюзний трамвайний музей. Після цього такі нововведення з’являлись у Москві, Петрограді (нині С.-Петербург), Харкові та інших містах.

У 30-ті роки в Києві було налагоджено масове виготовлення трамвайних вагонів не тільки для своїх потреб, а й для інших міст України (всього близько 300 одиниць).

У післявоєнні роки київські електротранспортники налагодили виготовлення тролейбусів власної конструкції сімейства “Київ”, чим започаткували в Україні тролейбусобудування (для потреб народного господарства країни було виготовлено 1556 “киянок” п’яти модифікацій, переважно для українських міст); першими в Україні завершили технічне переозброєння енергетичної бази (здійснили заміну ртутних випрямних агрегатів на тягових підстанціях напівпровідниковими, створили досконалі спеціальні частини контактної мережі, автоматизували керування тяговими підстанціями); створили спеціальний рухомий склад для обслуговування колійного та енергетичного господарства; вперше у світовій практиці в Києві у 1966 році було зчеплено два тролейбуси у поїзд, керований одним водієм (автором цього нововведення став молодий інженер Володимир Пилипович Веклич). Винахід Веклича був запозичений багатьма тролейбусними господарствами, зокрема, Донецька, Ленінграда (нині С.-Петербург), Мінська, Таллінна, Риги, Херсона, Миколаєва, Новосибірська та інших. У 1978 році, за ініціативою тодішнього керівника колективу Василя Кириловича Дьяконова, в Києві стала до ладу перша в Радянському Союзі лінія швидкісного трамвая (пізніше такі лінії з’явились у Волгограді, Кривому Розі, ряді інших міст); освоєно експлуатацію трискладових трамвайних поїздів тощо.

Зміна взаємовідносин на міжнародному ринку наприкінці 80-х років втретє спонукала київських електротранспортників організувати виробництво тролейбусів власної конструкції. У січні 1991 року з воріт заводу електротранспорту вийшов дослідний зразок зчленованого тролейбуса моделі "Київ-11”. Цією моделлю тролейбуса зацікавились дніпропетровські “Південмашівці” та київські авіабудівники, які згодом освоїли масове виготовлення аналогічних тролейбусів для міст України.

У 2001 році відбулось об”єднання електро- та автотранспорту в єдине комунальне підприємство “Київпастранс”. Сьогодні в колективі транспортників трудиться 14,5 тис. працівників. У різні історичні періоди серед транспортників працювали відомі вчені, винахідники і раціоналізатори, новатори виробництва, майстри високої культури обслуговування пасажирів. В колективах столичних транспортників зросло 49 заслужених працівників транспорту, сфери послуг, раціоналізаторів, енергетиків, будівельників, працівників культури України, а також лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.

К.Брамський, інженер, ветеран праці.